МДМА Molly Вязники МДМА Molly

Дом начал стэнить после того, как я ощутил марцу на своих губах. Вот так просто, положил закладку в свою жизнь, и она перевернула все с ног на голову. Я стал барбиком, полностью поглощенным этим веществом. Мой разум окутался овердохуями и даже забыл, как называется это ощущение.

Поставщик вещества был на редкость надежным, и я осмелился сделать данный шаг. Вместе с товаром он передал мне окс в виде бумажки, которую я аккуратно спрятал в карман пиджака. Наступило время покидать безопасную стойку своего квартирного бара и отправиться на улицу в поисках свободы, которая ожидала меня на другой стороне закрытых дверей.

Выйдя на улицу, я ощутил, как барбик начал разгуливать по моей крови, практически мгновенно даруя мне прилив эйфории. Я окончательно решил, что ничто не остановит меня от того, чтобы прочувствовать все до конца. Воодушевленный этими мыслями, я разделся до гола, оставив только шляпу на голове, и сделал первый шаг в виртуальный мир своих сновидений.

Окружающие меня люди смотрели на меня, словно я был сумасшедшим. Но этого меня не остановить. Я не обращал внимания на их осуждающие взгляды и продолжал свой путь, окутанный блаженством. Только я и мои мысли, свободные от какой-либо реальности. Я стал героем своей собственной истории.

Мысли:

Я - король ночи, балерина утренних рассветов, воплощение смелости и безумия.

Мир - моя сцена, а я - актер в этом безумном спектакле.

Все погружено в туман, но я вижу яркое сияние моей свободы.

Мои ноги встали на мост, который, казалось, вел меня к другим измерениям. Я не знал, куда он приведет меня, но я был готов идти до конца. И это было удивительно.

Очередное овердохуяние на уровне моей души.

Но чем дальше я шел, тем прозрачнее становился мой разум. Я уже не ощущал связи с реальностью, и все вокруг меня таяло, как пузырьки мыльной воды. Я дышал свободой, она заполняла каждую мою клеточку, проникала в каждую из моих мыслей. Я стал частью этого безумного мира, и он стал частью меня.

Подаренный наркотическим веществом, я бродил по улицам, улыбаясь всему, что видел вокруг. Люди стали моими союзниками, а здания - друзьями. Пока я продолжал свой безумный путь, ветер рассеивал мои сомнения, а луна освещала мою дорогу. Я был богом этого мира, и мне ничто не было страшно.

За окном гудит мир, озаренный яркими огнями. Кажется, что весь город танцует со мной в унисон.

Но, наконец, моя барбиковая сказка подошла к концу. То, что было мгновением назад, стало воспоминанием, когда овердохуянные туманы стали рассеиваться. Я оказался голым посреди улицы, в шляпе, и окружающие меня люди начали собираться вокруг. Взгляды осуждения и смеха заставили меня осознать, что я сделал ошибку.

Но в тот момент я не чувствовал стыда, потому что моя душа все еще ощущала ту свободу, что я нашел внутри себя. Я понял, что находиться вне рамок обыденной жизни, хотя и сопряжено с риском, может помочь нам найти себя, иначе не изведая собственных пределов.

И так, моя история закончилась, но она осталась в моей памяти как одно из наиболее ярких приключений моей жизни. Будучи наркоманом, я нашел свободу, которую не каждый сможет почувствовать, но это не значит, что я рекомендую кому-либо следовать моим стопам.

Жизнь опасна, как наркотик. Иногда она может взять тебя на вершину счастья, а иногда - унести в пропасть.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т